Підвищення кваліфікації педагогів: у МОН пояснили, які курси "зарахують", а які ні

Питання підвищення кваліфікації турбує багатьох педагогів, і це не дивно: із початком впровадження освітньої реформи змінюються підходи та принципи. Чимало вчителів пригадують торішній бум із курсами на платформі «EdEra». Наплив був такий шалений, що система «виснула» від охочих зареєструватися, далі усі педагоги початкових шкіл дружно проходили матеріали, а деякі навіть допомагали іншим, а далі виявилося, що організація не є суб’єктом освітньої діяльності.

Далі розповість kyivone.

Зараз про підвищення кваліфікації каже вже нове керівництво МОН. Безперечно, підвищувати кваліфікацію потрібно, проте виникають логічні запитання.
Хто вважається суб’єктом підвищення кваліфікації?
Які до них висуваються вимоги, що дають змогу перебувати у законному руслі (ліцензії, дозволи і т.ін)?
Чи можна звертатися до будь-кого із них? Як педагогу дізнатися, що пройшовши ті чи інші курси, вони йому «зарахуються»?
Як щодо результатів підвищення кваліфікації? Чи вимагають вони особливої процедури затвердження?

З усіма цими запитаннями ми звернулися до Міністерства освіти та науки України і отримали відповідь.

За детальні роз’яснення вдячні Любомирі Мандзій – заступнику Міністра освіти і науки України.
Види підвищення кваліфікації

1. Навчання за програмою підвищення кваліфікації, у тому числі участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо.

2. Стажування.

Також можуть бути визнані як підвищення кваліфікації:
участь у програмах академічної мобільності
наукове стажування
самоосвіта
здобуття наукового ступеня
здобуття вищої освіти

Проте такі види підвищення кваліфікації мають особливості, які прописані у п. 26-30 Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Варто зазначити, що вчитель самостійно обирає форми, види, напрями та суб’єктів підвищення кваліфікації.
Хто може підвищувати кваліфікацію педагога?

Суб’єкти підвищення кваліфікації:
заклад освіти або його структурний підрозділ;
наукова установа;
юридична особа;
фізична особа, в тому числі фізична особа-підприємець;

Всі суб’єкти повинні провадити освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних та/або науково-педагогічних працівників.
Де можна підвищувати кваліфікацію педагогам?

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про освіту» педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію у:
закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою;
в інших суб’єктів освітньої діяльності.

Таким чином, суб’єктом підвищення кваліфікації фактично може бути будь-яка юридична чи фізична особа, що провадить освітню діяльність у сфері підвищення кваліфікації педагогічних працівників

Важливо! При цьому не вимагається обов’язкове проведення ліцензування такої діяльності чи акредитації освітніх програм чи програм підвищення кваліфікації (пунктів 6 – 9 Порядку).
Що мається на увазі під освітньою діяльністю?

Звертаємо увагу, що освітня діяльність визначається як діяльність суб’єкта освітньої діяльності (фізичної або юридичної особи (закладу освіти, підприємства, установи, організації)), спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті.



Підвищення кваліфікації може забезпечувати будь-яка особа, діяльність якої відповідає визначеним законодавством вимогам, яка буде обрана педагогічними працівниками та внесена до річного плану підвищення кваліфікації у встановленому порядку.
Визнання результатів підвищення кваліфікації

Відповідно до пунктів 6, 24 та 26 Порядку результати підвищення кваліфікації, у суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання чи підтвердження, при чому незалежно від включення чи не включення такого підвищення кваліфікації до плану підвищення кваліфікації закладу.

Результати підвищення кваліфікації у інших суб'єктів підвищення кваліфікації визнаються рішенням педагогічної ради відповідного закладу. Окремі види діяльності педагогічних працівників (участь у програмах академічної мобільності, наукове стажування, самоосвіта, здобуття наукового ступеня, вищої освіти можуть бути визнані як підвищення кваліфікації (пункти 26 – 30 Порядку).
Як проходить процедура визнання результатів підвищення кваліфікації?

Зважаючи на те, що керівник закладу та інші педагогічні працівники першочергово мають бути зацікавлені в належній роботі закладу освіти (установи) та підвищенні якості освіти, Порядок не регламентує внутрішніх питань, а саме за якими критеріями та процедурами визнавати результати підвищення кваліфікації та визнавати як підвищення кваліфікації окремі види діяльності педагогічних працівників.

Процедура зарахування окремих видів діяльності, їх результатів та обсяг підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів визначаються педагогічними радами відповідних закладів.
Тривалість підвищення кваліфікації

Для педагога загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти – не менше 150 год./5 років.

Для педагога дошкільної, позашкільної та фахової передвищої освіти – встановлюється його засновником (або уповноваженим ним органом), але не може бути менше 120 год./5 років.

Для педагога вищої і післядипломної освіти – не менше 6 кредитів ЄКТС протягом 5 років.

Обсяг встановлюється в годинах та/або кредитах ЄКТС за накопичувальною системою. Один кредит ЄКТС – 30 годин.

Обсяг програми визначається відповідно до її фактичної тривалості в годинах без урахування самостійної (позааудиторної) роботи або в кредитах ЄКТС з урахуванням самостійної (позааудиторної) роботи.

На що варто звернути увагу під час вибору суб’єкта підвищення кваліфікації?


­наявність інформації про нього у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР), зокрема шляхом подання безкоштовного запиту на вебсайті Міністерства юстиції України;
наявність вебсайту суб’єкта підвищення кваліфікації, оприлюднення на ньому програм підвищення кваліфікації і їх відповідність вимогам законодавства, зокрема пункту 10 Порядку;
наявність зразка документа про підвищення кваліфікації, його оприлюднення суб’єктом підвищення кваліфікації на своєму вебсайті та наявність у ньому інформації, визначеної пунктом 13 згаданого Порядку.